Сьогодні відкривається Брама Лева. Це космічне/езотеричне явище – пікова точка періоду величезної хвилі енергії, яка накриває нас щороку з 26 липня по 12 серпня. Періоду, коли з центру Галактики ми отримуємо надпотужну хвилю Світла, завдяки якій маємо можливість перейти на новий виток власної свідомості та власного рівня життя.
Війна нічого космічного не скасовує – кожного ранку встає Сонце, кожного дня глобальне життя йде за своїм планом. У будь-якій частині світу глобально філіжанка кави продовжує бути філіжанкою кави. Просто десь вона з присмаком коньяку чи кориці, а в нас зараз з присмаком війни.
Зазвичай, у день відкриття Брами Лева проводяться медитації та практики, спрямовані на збалансування тіл, оскільки для фізичного тіла цей енергетичний потік це ще та “магнітна буря”))) + практики, пов’язані з нашим достатком та нашими потенціалами. Інформації з цього приводу в інтернеті багато, повторюватись сенсу немає. Погуглити, кого зацікавило, можна по запиту “Врата Льва” (так, російською, бо езотеричний контент для кириличного інтернету здебільшого на рос.мові)
Я ж зараз трішки про нашу Браму з присмаком війни. До речі, йдеться не суто про українську – про загальну.
Серед іншого, маємо розуміти, що не може прийти щось нове на зайняте вже чимось місце – нам про то ще на уроках фізики казали. Можна сперечатись або крутити у скроні про оте езотеричне “нові часи, нові енергії”, але куди діти ту правду, що навкруги?) Ми реально відчуваємо зміни, головною рисою яких є відсутність виключно чорного та виключно білого. Світ навкруги нас наповнюється напівтонами, все більше щаблів нашої реальності та географічних територій позбуваються дуальних характеристик. Проте, є прогалини. Одна з них – наші сусіди. Ми ж – буферна зона, яка прикриває решту та у вогні відроджує себе.
Текст нижче мої старі друзі читали 08.08.15. Я повторю його зараз. Уточнюю, що це архівний допис тому, що направду є ще що дописати вже про #після24лютого, але тоді це вийде дуже довго. Тому базовий нехай буде, як був, а про те, як ми втрапили стати “буферною” окремим текстом додам.
08.08.15Дуальний світ потребує дуального досвіду. Чорне — біле, чорне — біле, чорне — біле… В різних варіантах і варіаціях. Це шлях душ від Бога до землі й від землі до Бога, шлях від себе до себе. Ми граємо на тім шляху то чорними, то білими вибудовуючи то захист, то напад.
Є безліч варіантів. Це наче грандіозні шахи, де існують закони й прописані сценарії. Але навіть граючи по законах і сценаріях, хто скаже чим і для кого закінчиться сицилійський захист???
Різні ігри, різні фінали, але… Серед безлічі тих ігор є гра, яка за силою наслідків завжди всесвітнього характеру. Навіть якщо гра маленька і ній брали участь одиниці, вона, однак всесвітня. Ця гра — війна.
Будь-яка війна — це завжди дуже потужний енергетичний злам. І на глобальному рівні, і на рівні народу, роду, родини, людини. Бо війна здатна зупиняти та змінювати програми: натомість розвитку, через активацію деструктивних страхів, запусти програми деградації на декілька наступних поколінь.
Чи означає це, що кожна війна має бути як завгодно припинена? Ні.
Все – досвід, все має певну мету і лише по досягненню цієї мети зможе бути припинено. Головна мета війни – перемога. Важливо в цій історії, вірно і виважено “грати” на всіх етапах.
Найшвидшого миру нашій землі та нашому спільному домові… І як прикро, що “ніколи знову” не в наших можливостях…Всесвіт і його закони не перестрибнеш…
В колажі використана картина Радо Явора